У разі якщо відповідно до правовстановлюючих документів та відомостей Державного реєстру об’єкт нерухомості зареєстрований як «Будівля гуртожитку», то така будівля не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, незалежно від факту його фактичного невикористання або використання у комерційних цілях.
Гуртожитком визнається спеціально споруджений або переобладнаний жилий будинок, який використовується для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.
Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Об’єкт нерухомого майна, зареєстрований в Державному реєстрі як «Будівля гуртожитку» свідчить про його цілісність та неподільність як об’єкта права власності.
Згідно з підпунктом «г» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ гуртожитки не є об’єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Тимчасове невикористання «Будівлі гуртожитку» у зв’язку з простоєм або використання її окремих приміщень у комерційних цілях, зокрема передача їх в оренду, лізинг або позичку, саме по собі не змінює статусу будівлі як гуртожитку та не є підставою для оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.