broker tamojnya zaporozhzhye eur1

Новости

Про засідання обласної коордигаційної ради з питань розвитку підприємництва.

ЗАКОН  УКРАЇНИ
«Про внутрішню торгівлю»
Цей Закон визначає правові та організаційні засади здійснення внутрішньої торгівлі в Україні та регулює відносини при проведенні торговельної та виробничо-торговельної діяльності.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
виробничо-торговельна діяльність – господарська діяльність, яка пов’язана з виробництвом, переробкою, продажем та організацією споживання продуктів харчування, в тому числі власного виробництва, а також надання послуг, пов’язаних з цією діяльністю;
внутрішня торгівля – економічна діяльність, пов’язана з купівлею та продажем товарів на внутрішньому ринку України;
загальна площа торговельного об'єкта – сукупність торговельних площ та приміщень для приймання, зберігання, підготовки  продажу та продажу товарів та приміщення для персоналу, який забезпечує життєдіяльність об’єкту;
реєстр торговельних об’єктів та закладів ресторанного господарства України – автоматизована система збирання інформації щодо суб’єктів господарювання, які займаються торговельною та виробничо-торговельною діяльністю на території України;
ринок – торговельний об’єкт, розміщений на земельній ділянці, відведеній суб’єкту господарювання – юридичній особі для організації та/або забезпечення створення належних умов  провадження торговельної діяльності суб’єктами господарювання та фізичними особами;
соціально значущі продукти харчування – життєво важливі для населення продовольчі товари першої необхідності, які підлягають державному ціновому регулюванню згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
стаціонарний торговельний об'єкт - торговельний об'єкт, що представляє собою будівлю або частину будівлі, міцно пов'язану фундаментом такої будівлі з землею і приєднану до мереж інженерно-технічного забезпечення;
суб’єкт господарювання сфери торгівлі – юридична, фізична особа-підприємець, або фізична особа,  зареєстровані в установленому законом порядку, які реалізують покупцям товари, у тому числі власного виробництва, та надають їм супутні послуги, займаються одним або декількома видами діяльності у сфері внутрішньої торгівлі відповідно до законодавства;
супутні послуги – платні та безоплатні послуги, які надає суб’єкт господарювання у сфері торгівлі з метою просування товарів від виробника до покупця (споживача) та надання допомоги покупцям (споживачам) у придбанні товарів, в тому числі продукції власного виробництва;
торговельна діяльність – вид господарської діяльності щодо купівлі-продажу товарів, у тому числі власного виробництва, або посередницька діяльність, у тому числі із надання агентських, комісійних та інших послуг у просуванні товарів від виробників до кінцевих покупців;
торговельний об’єкт – будівля або частина будівлі, споруда або частина споруди, розвізні, переносні технічні засоби для провадження торговельної та/або виробничо-торговельної діяльності;
нестаціонарний торговельний об'єкт – тимчасова споруда або тимчасова конструкція, у тому числі малі архітектурні форми (МАФи), розвізні та переносні технічні засоби, не пов’язані міцно з земельною ділянкою, незалежні від приєднання до мережі інженерно-технічного забезпечення;
норматив забезпечення населення торговельною площею – статистичний критерій, який відображає розмір торговельної площі всіх об’єктів торгівлі незалежно від форм власності та відомчої належності (у метрах квадратних),  який припадає на 1000 чоловік обслуговуваного населення;
партія товару – визначена кількість товарів одного або декількох найменувань, отриманих від одного постачальника, згідно з окремим первинним документом;
площа торговельного об'єкта – приміщення, призначене для викладки, демонстрації товарів, обслуговування покупців, проведення грошових розрахунків з покупцями при продажу товарів, вільного пересування покупців та приміщення для персоналу, який забезпечує життєдіяльність об’єкту;
торговельне місце на ринку – площа встановлених органами місцевого самоврядування розмірів для здійснення продажу товарів суб’єктом господарювання чи фізичними особами;
ярмарок – торговельний, торговельно-презентаційний, культурно-мистецький захід з організації продажу товарів з елементами національно-культурних традицій або без них, що проводиться за рішенням органів місцевого самоврядування (за їх відсутності – місцевих органів виконавчої влади) в певному місці та у визначені строки.

Стаття 2. Сфера дії Закону
1. Дія цього Закону поширюється на відносини, пов’язані із здійсненням торговельної та виробничо-торговельної діяльності, які виникають між суб’єктами господарювання, органами державної влади та місцевого самоврядування.
2. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення:
зовнішньої торгівлі;
торгівлі в магазинах безмитної торгівлі;
торгівлі ліками та лікарськими засобами;
торгівлі електричною енергією (потужностями), тепловою енергією та потужностями, газо- та водопостачання, а також іншими видами енергетичних ресурсів;
торгівлі цінними паперами, об’єктами нерухомості, лотерейними квитками, вхідними квитками у заклади культури та спорту; проїзними квитками, державними знаками поштової оплати, не розфасованими для продажу газом та водою, електричною та тепловою енергією;
торгівлі предметами релігійного культу в культових закладах;
біржової торгівлі;
торгівлі речами, які закладені в ломбарді.
3. Правові засади організації діяльності оптових ринків сільськогосподарської продукції в Україні  визначає Закон України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції».
4. Відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при здійсненні ними торгівлі товарами, обмеженими в обороті, порядок і умови їх продажу регулюються законами України про обіг таких товарів.
5. Відносини, які виникають між суб’єктами господарювання під час здійснення торговельної діяльності, що підлягає ліцензуванню, регулюються  Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Стаття 3. Законодавство про внутрішню торгівлю
Законодавство про внутрішню торгівлю складається з Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів», цього Закону, інших Законів України та нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері внутрішньої торгівлі.

РОЗДІЛ ІІ
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВНУТРІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ

Стаття 4. Основні завдання державного регулювання у сфері внутрішньої торгівлі
1. Основними завданнями державного регулювання у сфері внутрішньої торгівлі є забезпечення планування та розвитку внутрішньої торгівлі, захист прав та інтересів суб’єктів господарювання та споживачів при проведенні торговельної та виробничо-торговельної діяльності, якісного торговельного обслуговування.
2. Державне регулювання внутрішньої торгівлі забезпечують: Кабінет Міністрів України; Міністерство економіки України; місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
3. Міністерство економіки України здійснює координацію та інформаційно-методологічне забезпечення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері внутрішньої торгівлі, забезпечує співробітництво з профспілками та роботодавцями, іншими громадськими організаціями та об’єднаннями суб’єктів господарювання сфери внутрішньої торгівлі та здійснює інші заходи з економічного стимулювання розвитку внутрішньої торгівлі відповідно до чинного законодавства.
4. Державне регулювання у сфері внутрішньої торгівлі спрямоване на:
розвиток внутрішньої торгівлі в Україні;
запровадження сучасних стандартів торговельного обслуговування, впровадження єдиного порядку організації та здійснення внутрішньої торгівлі по всій території України;
створення умов для задоволення потреб покупців (споживачів) у товарах (роботах, послугах);
забезпечення цінової стабільності на соціально значущі продукти харчування;
недопущення незаконного втручання органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльність суб’єктів господарювання.
5. Основними засобами державного регулювання внутрішньої торгівлі є:
ліцензування певних видів торговельної діяльності;
реєстрація торговельних об’єктів та закладів ресторанного господарства;
планування кількості та надання рекомендації щодо розміщення торговельних об’єктів та закладів ресторанного господарства згідно з нормативами забезпечення населення торговельною площею;
державне регулювання цін на окремі види соціально значущих продовольчих товарів;
встановлення Правил торгівлі та Правил роботи закладів ресторанного господарства;
державний нагляд (контроль) у сфері внутрішньої торгівлі, відповідно до чинного законодавства;
встановлення відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері внутрішньої торгівлі.
6. Державна податкова адміністрація України забезпечує ведення реєстру торговельних об’єктів та закладів ресторанного господарства. Реєстр формується в автоматичному режимі - на основі виданих патентів на право торгівлі, відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
7. З метою захисту прав та законних інтересів споживачів, суспільної моралі та здоров’я громадян законом встановлюється заборона або обмеження на продаж окремих видів товарів.

Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері внутрішньої торгівлі
1. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері внутрішньої торгівлі належить:
координація діяльності міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади ;
затвердження переліку окремих видів соціально значущих продуктів харчування;
державне регулювання цін може запроваджуватися на строк не більше ніж дев’яносто календарних днів у разі зростання цін на окремі види соціально значущих продуктів харчування (більше п’ятнадцяти відсотків протягом тридцяти днів);
затвердження нормативів забезпечення населення торговельною площею та місцями в закладах ресторанного господарства;
затвердження граничних диференційованих розмірів списання втрат товарів;
встановлювати обмеження щодо строків розрахунків суб‘єктів господарювання сфери внутрішньої торгівлі з постачальниками соціально значущих продуктів харчування;
встановлювати особливості обмеження щодо роздрібної торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами;
прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.

Стаття 6. Повноваження місцевих органів виконавчої влади у сфері внутрішньої торгівлі

До повноважень місцевих органів виконавчої влади у сфері внутрішньої торгівлі належить:
участь у реалізації державної політики щодо розвитку внутрішньої торгівлі;
здійснення аналізу розвитку внутрішньої торгівлі на відповідній території;
планування кількості та надання рекомендацій щодо розміщення торговельних об’єктів та закладів ресторанного господарства згідно з нормативами забезпечення населення торговельною площею, затвердженими Кабінетом Міністрів України;

РОЗДІЛ ІІІ
ВИДИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВНУТРІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ
Стаття 7. Особливі форми торговельної діяльності
Торговельна діяльність за видами поділяється на роздрібну та оптову.
1. Роздрібна торгівля – торговельна діяльність з купівлі-продажу товарів для кінцевого споживання в особистих або інших цілях.
2. Оптова торгівля – торговельна діяльність з купівлі-продажу товарів суб’єктами господарювання.
3. Торговельна діяльність суб’єктами господарювання може проводитися у формі комісійної, дистанційної, мережевої торгівлі (в тому числі - торгівлі через торговельні автомати) та інші форми, не заборонені законодавством.
4. Комісійна торгівля – вид роздрібної торгівлі товарами, які надходять від їх власників на умовах договору комісії і призначені для подальшого продажу кінцевому покупцеві.
5. Мережева торгівля – продаж товарів через багаторівневу мережу торговельних агентів без участі посередників.
Обов’язковою умовою для здійснення мережевої торгівлі є наявність офісних та складських приміщень для приймання, зберігання та підготовки для продажу товарів та реалізації товарів через торговельних агентів.
Торговельний агент – фізична особа, яка за дорученням і в інтересах продавця пропонує споживачам товари за наявними у нього рекламними зразками і діє відповідно до укладеного з суб’єктом господарювання договору (контракту) на реалізацію товару.
6. Продаж на виплату - продаж товарів фізичним чи юридичним особам на умовах відтермінування розрахунку на визначений строк.
Продаж на виплату передбачає передачу товарів у розпорядження покупця в момент здійснення першого внеску (завдатку) з передачею права власності на такі товари після кінцевого розрахунку.
7. Дистанційна торгівля – продаж товарів поза торговельними або іншими приміщеннями за допомогою засобів зв’язку (в тому числі через мережу Інтернет), коли вибір товару та його замовлення не збігаються у часі з безпосереднім його отриманням покупцем
Дистанційна торгівля здійснюється суб’єктом господарювання за умови наявності офісного приміщення стаціонарного типу.
Суб’єкт господарювання доводить до споживача інформацію про товари за допомогою каталогів, буклетів, проспектів, засобів зв’язку, поштового зв’язку, телебачення, радіо, інформаційних мереж, зокрема, мережі Інтернет.
При реалізації товарів продавці повинні повідомляти покупця про себе наступні відомості:
повне найменування суб’єкта підприємницької діяльності або прізвище, ім’я та по-батькові фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності;
місце знаходження та відомості про державну реєстрацію юридичної особи або відомості про реєстрацію фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності, ідентифікаційний номер платника податків, юридичну та/або поштову адресу, телефон, електронну адресу, доменне ім’я сайту;
у випадках, передбачених законодавством України - відомості про наявність патенту на право торгівлі і – в разі, якщо це передбачено чинним законодавством – ліцензій, або іншого дозвільного документу (номер, строк її дії, найменування органу, що видав документ);
перелік пропонованих товарів або товарів, що замовляються, робіт або послуг, умови їхнього надання;
порядок проведення розрахунків;
банківські реквізити;
інші відомості, необхідні для укладання й здійснення правочинів.
8. Реалізація лікарських засобів не може здійснюватись суб’єктами господарювання у формі дистанційної та мережевої торгівлі, у тому числі через мережу Інтернет.
9. Особливості продажу, умови та порядок торгівлі окремими групами продовольчих та непродовольчих товарів, здійснення торгівлі товарами, що обмежені в обороті регулюється правилами, які встановлюються законодавством України.

Стаття 8. Особливості організації торговельної та виробничо-торговельної діяльності
1. Суб’єкт господарювання провадить торговельну та виробничо-торговельну діяльність після його державної реєстрації, а у випадках, передбачених законом, за наявності відповідних документів, що надають право на провадження торговельної та виробничо-торговельної діяльності.
2. Суб’єкти господарювання сфери торгівлі зобов’язані:
забезпечувати продаж товарів належної якості і безпеки, культуру обслуговування споживачів та додержання прав споживачів, встановлених законом;
дотримуватись встановлених норм, правил та стандартів торгівлі та ресторанного господарства, порядку розрахунків із споживачами;
дотримуватись режиму роботи торговельного об’єкта та закладу ресторанного господарства;
забезпечувати належні умови праці для працівників торгівлі.
3. Торговельні об’єкти та заклади ресторанного господарства повинні бути безпечними для життя і здоров’я споживачів.
4. Суб’єкти господарювання, що здійснюють оптову торгівлю соціально значущих продуктів харчування, згідно переліку, встановленого Кабінету Міністрів України, щодо яких запроваджено державне цінове регулювання, зобов’язані зазначати ціну товаровиробника (імпортера) у первинних документах.
5. Продавець (виробник, виконавець) зобов’язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. На вимогу споживача зобов’язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції, що встановлюються нормативними документами
6. Режим роботи торговельного об’єкта та закладу ресторанного господарства встановлюється суб’єктами господарювання самостійно, а у випадках, передбачених законодавством України, за погодженням з органами місцевого самоврядування.
7. Торгівля тютюновими виробами здійснюється у спеціально відведених приміщеннях та підлягає режиму квотування. Порядок квотування ухвалюється Кабінетом Міністрів України. Квоти встановлюються з розрахунку забезпеченості торговельними об’єктами з реалізації тютюнових виробів на 1 000 жителів.
8. На час проведення зборів, мітингів, демонстрацій, ходів, пікетів, інших публічних, масових видовищних і спортивних заходів орган місцевого самоврядування відповідно до законодавства має право на своїй території обмежувати продаж алкогольних напоїв у місцях, розташованих неподалік від проведення таких заходів
9. Відносно реалізації соціально значущих продуктів харчування, що мають обмежені терміни споживання, встановлюються граничні строки розрахунків за поставлені та реалізовані продовольчі товари, а саме:
соціально значущі продукти харчування, на які термін придатності встановлено менше десяти днів, підлягають оплаті в строк не пізніше десяти робочих днів з дня отримання партії товарів та прийняття відповідних документів на них;
соціально значущі продукти харчування, на які термін придатності встановлено від десяти до тридцяти днів, підлягають оплаті в строк не пізніше тридцяти робочих днів  з дня отримання партії товарів та прийняття  відповідних документів на них.
10. До здійснення торговельної та виробничо-торговельної діяльності допускаються працівники, які пройшли обов’язкове медичне обстеження.

Стаття 9. Організація та провадження торговельної діяльності на ринках

1. Ринок розміщується за рішенням органу місцевого самоврядування на земельній ділянці відповідно до розробленої містобудівної документації та затвердженого в установленому законодавством порядку генерального плану населеного пункту, яким передбачаються місця розташування ринків, їх кількість і типи з урахуванням потреб населення. У разі розміщення ринку поза межами населеного пункту - рішення приймається місцевими органами виконавчої влади.
2. Адміністрація ринку – створений власником ринку орган управління, який здійснює організацію роботи ринку відповідно до законодавства.
3. Для провадження діяльності на ринку адміністрація ринку повинна розробити та затвердити у відповідному органі виконавчої влади місцевого самоврядування план території ринку.
4. Кількість торговельних місць на ринку для виробників сільськогосподарської продукції та/або продуктів харчування встановлюється органом виконавчої влади місцевого самоврядування, але не менше ніж двадцять п’ять відсотків загальної кількості торговельних місць на ринку.
5. Типовий договір оренди торговельного місця на ринку затверджується Кабінетом Міністрів України.
6. Надання в оренду торговельного місця на ринку, а також місця для розміщення торговельних об’єктів (в тому числі контейнерів, кіосків та інших тимчасових споруд) суб’єктам господарювання здійснюється шляхом укладення письмового договору оренди.
7. Орендар торговельного місця на ринку з дозволу орендодавця має право укласти договір суборенди.
8. Передача орендарем торговельного місця у суборенду не може бути підставою для підвищення розміру орендної плати чи цін за послуги.
11. Адміністрація ринку зобов’язана вести реєстр договорів оренди (суборенди) торговельного місця на ринку.
12. У разі припинення або розірвання договору оренди (суборенди) торговельного місця на ринку, здійснені орендарем за рахунок власних коштів поліпшення об’єкта оренди, які можна відокремити від об’єкта оренди, не завдаючи йому шкоди, є власністю орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, а невідокремлювані поліпшення − власністю орендодавця. Питання компенсації орендодавцем підвищення вартості об’єкта оренди в результаті зазначених невідокремлюваних поліпшень вирішується відповідно до умов договору.
13. Адміністрація ринку зобов’язана забезпечити дотримання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів, які регулюють торговельну діяльність, санітарних норм і правил, електро, пожежобезпечності, екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, положень державних стандартів системи безпеки праці, а також створити умови для здійснення постійного контролю за безпекою і якістю товарів, які реалізуються на ринку.
14. Перелік та вартість платних послуг на ринках встановлюється адміністрацією ринку за погодженням з органами місцевого самоврядування.
15. До собівартості надання в оренду торговельних місць, а також місць для розміщення торговельних об’єктів (в тому числі контейнерів, кіосків та інших тимчасових споруд) включається вартість всіх послуг, які надаються адміністрацією ринку.
16. У разі надмірного зростання цін на послуги, що надаються на ринках, та розміру орендної плати за торговельне місце на ринку за пропозицією Міністерства економіки України Кабінет Міністрів України може приймати рішення про обмеження на визначений строк цін за послуги, що надаються на ринках, та встановлювати нормативи рентабельності плати за надання в оренду (суборенду) торговельного місця на ринку.
17. У разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про закриття комунального ринку, він зобов’язаний за рік до настання дати закриття повідомити про це адміністрацію ринку та опублікувати інформацію у друкованих засобах масової інформації та вжити заходів щодо забезпечення орендарів торговельних місць на ринку торговельними місцями на інших ринках.
18. Власник ринку за рік до початку проведення робіт з реконструкції чи закриття ринку письмово повідомляє про це орендарів торговельних місць на ринку та відповідний орган місцевого самоврядування.
19. Основні вимоги до організації діяльності ринків з продажу товарів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 10. Здійснення торговельної діяльності на ярмарках

1. Порядок організації та проведення міжнародних, національних та галузевих ярмарків, визначається відповідно до законодавства.
2. Розмір плати за надання обладнаного місця для проведення торговельної або виробничо-торговельної діяльності на ярмарку, визначається організатором ярмарку за погодженням з органами місцевого самоврядування.
3. Плата за необладнані торговельні місця на місцевих ярмарках для розміщення продавцями власного торговельного устаткування, спеціалізованих автотранспортних засобів не стягується.
4. Перелік платних послуг встановлюється організаторами ярмарку за погодженням з  органом місцевого самоврядування (за їх відсутності – місцевих органів виконавчої влади).

РОЗДІЛ ІV
ВИМОГИ ТА ПЛАНУВАННЯ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ТА ВИРОБНИЧО−ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 11. Планування кількості об’єктів торгівлі і закладів ресторанного господарства та нормативи забезпечення населення торговельною площею
1. Планування кількості та надання рекомендації щодо розміщення торговельних об’єктів та закладів ресторанного господарства згідно з нормативами забезпечення населення торговельною площею здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України нормативів забезпечення населення торговельною площею, місцями в закладах ресторанного господарства (далі – нормативи).
2. Нормативи забезпеченості населення торговельними площами відображають розмір торговельної площі всіх об’єктів торгівлі незалежно від форм власності та відомчої належності (у метрах квадратних), який припадає на 1000 чоловік обслуговуваного населення та використовуються при розробці генеральних планів і комплексних програм розвитку територій.
3. Затверджені нормативи не є підставою для перегляду розміщення стаціонарних, нестаціонарних торговельних об’єктів, будівництво та/або реконструкція яких розпочата чи завершена до затвердження зазначених нормативів.
4. Розміщення нестаціонарного торговельного об’єкта та закладу ресторанного господарства для провадження торговельної та/або виробничо-торговельної діяльності здійснюється лише в місцях, які визначені органами місцевого самоврядування та з урахуванням генеральних та місцевих планів-схем забудови відповідних територій.
5. Порядок надання органами місцевого самоврядування місць для розміщення нестаціонарного торговельного об’єкта та закладу ресторанного господарства затверджується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами відповідно до повноважень.

Стаття 12. Відповідальність суб’єктів господарювання
1. Провадження торговельної діяльності у формі мережевої або дистанційної торгівлі в порушення норм цього закону тягне за собою накладення штрафу від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Провадження адміністрацією ринка діяльності на ринку без затвердженого плану території ринку тягне за собою накладення штрафу від 1500 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

РОЗДІЛ V. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім підпункту 1 пункту 5 цього розділу, який набирає чинності через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом
2. До приведення у відповідність із цим законом, інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України:
у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
4. Органам місцевого самоврядування у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої рішення у відповідність із цим Законом.
5. Внести зміни до законів України:
1) Кодекс України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до № 51, ст. 1122):
Статтю 160 викласти у наступній редакції:
Торгівля з  рук в невстановлених місцях -
Продуктами харчування - тягне за собою накладення штрафу від 20 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі.
промисловими товарами - тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі.

Запорізький Міжнародний Інвестиційний Форум
Запорізький виставковий центр "Козак-Палац"
Експертні послуги On-line у Запорізькій ТПП
Навчальний центр ТПП Академія Запорізької ТПП
Оформлення карнетів АТА у Запорізькій ТПП
ukenfrdeites

Інформаційні партнери

Запорізька торгово-промислова палата

   Графік роботи:

  • Понеділок - Четвер з 8.30 до 17:30
  • П'ятниця з 8.30 до 16:30

   69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, 4



Тел./Факс: +38 (061) 213-50-24 , +38 (061) 233-26-54

E-mail: cci@cci.zp.ua 

 

 

 

Бердянське невідокремлене відділення ЗТПП

   71108, м. Бердянськ, пр. Східний, 102

Тел./Факс: (06153) 55-220, 55-403



Мелітопольське невідокремлене відділення ЗТПП

   72311 м. Мелітополь, пр. Б. Хмельницького, 67

Тел. (0619) 43-03-43 

 

 

Стати членом палати

Послуги ЗТПП

Підтримка експорту

Оренда конференц - залів

Реклама на сайтах ЗТПП

 

 

 

 

 

 

Rss Feed Cci.zp.ua