Орендар-підприємець виплачує орендодавцеві - фізичній особі, яка не є підприємцем, орендну плату за договором оренди автомобіля.

Чи утримується з такої виплати податок на доходи фізичних осіб?

Згідно з пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

При цьому підприємець-орендар як податковий агент відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 зазначеного Кодексу зобов'язаний утримати ПДФО із суми орендної плати за її рахунок і перерахувати його до бюджету.

До доходу у вигляді орендної плати застосовується загальна ставка податку 15 чи 17 % (до суми перевищення бази оподаткування десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року) (п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу).

Згідно із статтею  799 Цивільного кодексу договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Такий договір за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

У ситуації, яка розглядається, обидві сторони договору є фізичними особами. Отже, окрім того, що договір оренди слід обов'язково укласти у письмовій формі, він має бути нотаріально посвідчений.

Право передання автомобіля в найм (оренду) має його власник чи особа, якій належать майнові права на автомобіль (ст. 761 Цивільного кодексу). Орендодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (оренди), тобто та, яка діє на підставі довіреності, договору доручення тощо.

Згідно з пп.298.2.3 статті 298 Податкового кодексу платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

-  у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої - третьої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

Згідно з положеннями статті 296 Податкового кодексу платники єдиного податку першої та другої груп подають до органу державної податкової служби податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду (протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року).

Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку іншої  групи.

Згідно з положеннями 291.5 статті 291 Податкового кодексу не можуть бути платниками єдиного податку  суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють  видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення.

Перелік корисних копалин загальнодержавного значення та Перелік корисних копалин місцевого значення затверджені Постановою  КМУ  від 12.12.1994р. № 827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" (із змінами та доповненнями).

Згідно з положеннями зазначеної постанови буре та кам’яне  вугілля  відноситься  до корисних копалин загальнодержавного значення.

Таким чином приватний підприємець, який здійснює  продаж вугілля як населенню, так і іншим споживачам не має права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Згідно з положеннями 291.5 статті 291 Податкового кодексу не можуть бути платниками єдиного податку  суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють   виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин).