Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПКУ податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав.

Згідно із пунктом 30.4 статті 30 розділу I ПКУ платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено ПКУ.

Відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів платник податків вправі лише тоді, коли звільнення надається безпосередньо платнику податків, а не окремим операціям з постачання тих чи інших товарів чи надання тих чи інших послуг.

З метою забезпечення однакового підходу до практичного застосування норм податкового законодавства Міндоходів наказом від 07.10.2013 N 536 затвердило Узагальнюючу податкову консультацію щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання програмної продукції, в якій, зокрема, зазначено, що:

операції з постачання програмної продукції з переданням права власності на таку продукцію (згідно з договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності) звільняються від оподаткування ПДВ незалежно від того, чи постачається така продукція на матеріальних носіях, чи передається покупцеві іншим шляхом, в т. ч. і з використанням мережі Інтернет, електронною поштою або іншими засобами передачі інформації;

Відповідно до підпункту 153.8.1 статті 153 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники податку визначають фінансовий результат за операціями з цінними паперами відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку шляхом зменшення прибутків за операціями з цінними паперами на суму збитків від операцій з іншими цінними паперами протягом такого звітного періоду.

Прибуток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як позитивна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв’язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до п.137.18 ст.137 ПКУ та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю нарахованих згідно з умовами випуску таких цінних паперів.

Відповідно до підпункту 140.1.7 статті 140 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) при визначенні об’єкта оподаткування враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, зокрема, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

Зазначені витрати можуть бути включені до складу витрат лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків (абз 2 підпункту 140.1.7 статті 140 ПКУ).   

Тобто відображення у складі витрат витрат повязанних з відрядженням  повинно підтверджуватись транспортними рахунками.

Якщо працівник підприємства використовує у відрядженні власний автомобіль, за яким не укладено договір оренди на використання автомобіля для потреб підприємства і даний автомобіль не обліковується на балансі такого підприємства, то витрати на придбання пально-мастильних матеріалів не враховуються у складі витрат.

Відповідно до підпункту 14.1.19  статті 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, яка амортизується, - це первісна або переоцінена вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Згідно з підпунктом 145.1.4  статті 145 ПКУ амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об’єктом його ліквідаційної вартості.

Як визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженим наказом МФУ від 27.04.2000 № 92, ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство/установа очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Отже, амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об’єктом його ліквідаційної вартості, яка визначається платником податку самостійно.

Відповідно до підпункту 14.1.19  статті 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, яка амортизується, - це первісна або переоцінена вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Згідно з підпунктом 145.1.4  статті 145 ПКУ амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об’єктом його ліквідаційної вартості.

Як визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженим наказом МФУ від 27.04.2000 № 92, ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство/установа очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Отже, амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об’єктом його ліквідаційної вартості, яка визначається платником податку самостійно.