Відповідно до вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.11 № 1379, у разі здійснення коригування сум податкових зобов’язань відповідно до статті 192 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 – VI (далі – ПКУ) постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Якщо розрахунок коригування складається платником податку до податкової накладної, яка відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ та пункту 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, такий розрахунок надається покупцю тільки після його реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пп. 41.1.1 ПКУ органи державної податкової служби (ДПС) є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи ДПС. Одразу зауважимо, що в цій статті мова піде саме про податкові перевірки, оскільки розгляд специфіки здійснення «неподаткових» перевірок є досить широкою темою та, без сумніву, заслуговує на окрему публікацію. Також звернемо увагу, що в ПКУ зроблено одне важливе виключення: податківці не є контролюючим органом стосовно податків, визначених у пп. 41.1.2 ПКУ. Йдеться про мито, акцизний податок, ПДВ, інші податки, які справляються у разі ввезення товарів в Україну, або їх вивезення з України. Як відомо, контролюючим органом стосовно зазначених податків є митні органи.

Випадки, за яких може проводитися позапланова документальна перевірка, зазначені у п. 78.1 ПКУ. Достатньо наявності хоча б однієї із зазначених у ньому обставин. Таких обставин чимало, та найпоширенішими з них є такі:

Відповідно до п. 200.11 ПКУ за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку затверджений постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1238 та набрав чинності 01.01.2011 р. Підстав для проведення позапланової перевірки Кабмін передбачив чимало, і за великого бажання податківці. скоріш за все, зможуть знайти підходящу.

Стаття 20 ПКУ наділяє співробітників Міндоходів надзвичайно широкими повноваженнями, якими навряд чи може похвастатися якийсь інший контролюючий орган. Зокрема, податківці мають право:

Звісно, наявність однієї чи навіть кількох обставин, які є підставою для проведення позапланової перевірки, ще не означає, що така перевірка відбудеться. Для цього податківці мають здійснити певні дії, які досить детально описані в Методичних рекомендаціях щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПАУ від 14.04.2011 р. № 213 (далі – Методичні рекомендації № 213). Відповідно до цього документа обґрунтовані пропозиції щодо необхідності проведення документальної позапланової перевірки оформлюються доповідною запискою (висновком) за підписом керівника структурного підрозділу, який відповідно до функціональних обов'язків має інформацію, що може слугувати підставою для проведення перевірки. Така доповідна записка надається на розгляд керівника органу ДПС, який приймає рішення про доцільність проведення такої перевірки та визначає підрозділ, який проводитиме перевірку, відповідатиме за її організацію та координацію дій залучених працівників інших структурних підрозділів, а також реалізацію матеріалів (п. 1.3 Методичних рекомендацій № 213).