Відповідно до ст..42 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Пунктом 291.3 ПК України визначено, що фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим гл.1 р.XIV  ПК України, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст.297 ПК України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених гл.1 р. р.XIV  ПК України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п.291.2 ст.291 ПК України).

У разі якщо фізична особа – підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПК України для платників податку – фізичних осіб (п.177.6 ст.176 ПК України).

Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку не має права здійснювати в межах підприємницької діяльності такі види діяльності, які не зазначені в його облікових даних.